• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Віддзеркалення освіти

/Files/images/2016/колесникова1.jpg

Актуальне інтерв’ю

Оксана Колесникова: «Навчально-виховний процес – це кропітка робота»

- Де Ви раніше працювали?

- До призначення на посаду начальника відділу освіти Дергачівської райдержадміністрації я працювала більше 10 років директором Харківської загальноосвітньої школи №38. До цього – заступником директора спеціалізованої школи №16, ще раніше – в школі №100 ім. А.С. Макаренка. Саме «сотку» вважаю «колискою» своєї управлінської практики, де визначились - мої наукові інтереси й напрями розшуків. Дай, Боже, здоров’я і довгих років життя директору школи в мій час - Дригайло Світлані Михайлівні, та начальнику управління освіти Єрмолі Анатолію Михайловичу.

- Оксано Володимирівно, Ви були директором міської школи. Перехід у сільську місцевість був Вашим власним бажанням, чи..?

- Дергачівський район важко назвати сільською місцевістю. Це прикордонний район Харкова… Я перейшла на керівну посаду у відділ освіти райдержадміністрації за власним бажанням. Думаю, що пройшовши серйозні випробування під час конкурсу, довела, що маю певний потенціал. Нагадаю, що конкурс не обмежився традиційними заходами: іспитом на знання законодавства та співбесідою з конкурсною комісією. Мені довелося виступити перед депутатами Дергачівської районної ради з програмою власних дій. До речі, в мережі Інтернет зберігається відеофрагмент мого виступу 9 лютого і кожний бажаючий може дати оцінку моїм намірам.

- З приходом на посаду і маючи певний досвід організаторської освітянської роботи, як Ви оцінюєте загальний стан шкіл району?

- Готуючись до конкурсного відбору на посаду начальника відділу освіти та за перші два місяці роботи у районі, вивчила мережу навчальних закладів, побувала особисто у багатьох школах та дитячих садочках. Познайомилась з освітянами – керівниками, педагогами. Загалом враження переважно позитивні. Приємно, що керівники, педагоги популяризують і обмінюються досвідом з колегами Харківської та інших областей України через публікації у соціальних мережах, в освітянських виданнях, предметних фахових журналах, у вашій газеті. До речі, популярне видання. Про «Вісті Дергачівщини» знають добре за межами району. І сьогодні є ті, хто мріє надрукуватися у вашій газеті.

На рівні області навчальні заклади району мають непогані показники. Але є ще багато питань, над якими треба працювати та розв’язувати їх спільними зусиллями педагогічних, учнівських та батьківських колективів за підтримки депутатського корпусу району, голови Дергачівської РДА О.О.Політухи особисто та голів селищних рад. Розраховую на підтримку народного депутата України В.М.Кацуби. Думаю, разом ми вирішимо безліч питань, актуальних для мешканців Дергачівщини.

- З Вашого досвіду, у чому відмінність міських шкіл від сільських?

- Зазвичай, вважається, що у міських школярів більше можливостей. У чомусь це так. Приміром, у місті старшокласники більш активно відвідують підготовчі курси при вищих навчальних закладах, у місті Харків ширша мережа спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів тощо. Але, зауважу, і наповнюваність класів максимальна, нерідко - 30-35 учнів. Проте у сільській школі більше можливостей для індивідуальної роботи; є можливість для створення оптимального освітнього, а значить - інклюзивного простору. Кожна дитина «як на долоні»; їй можна вчасно допомогти, підтримати, врахувати її особливі потреби. Разом з тим мала кількість учнів у школі веде за собою низку фінансових проблем, вирішення яких не завжди в компетенції начальника відділу освіти районної державної адміністрації.

- Престиж професії вчителя потребує стимулів і в деяких школах вже спостерігається педагогічний дефіцит кадрів. Вчителів яких спеціальностей не вистачає по школах району?

- За моїми даними, щороку освітянську родину Дергачівщини поповнюють 10-12 молодих спеціалістів. Переважно, це випускники Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та Харківської гуманітарно-педагогічної академії. Як засвідчують директори шкіл, часто це їхні випускники, які повертаються у стіни рідного закладу вже в якості вчителів. Деякі студенти 4, 5 курсів пробують свої сили на практиці, поєднуючи навчання та роботу у школі.

Я із задоволенням зустрілась із випускниками районної Школи молодого вчителя. Вони мене вразили своєю вмотивованістю, не характерною для складного сьогодення. Думаю, тут зіграло роль фахове середовище виховання молодого спеціаліста (конкретний заклад), організація роботи з кожним початківцем. В цьому напрямі – молодці районний методичний кабінет, який очолює Живолуп М.І.

На майбутнє я запрошую в Дергачівський район молодих фахівців усіх спеціальностей. Але особлива потреба є у спеціалістах з фізики, математики, інформатики. Знайдеться місце для вчителів початкової школи. Для фахівців у галузі дошкільного виховання і навіть серед керівників (відновлюється будівництво школи –інтернату). Також чекаємо.

- На Ваш погляд, чому молоді вчителі не бажають іти працювати до села?

- Основною причиною плинності молодих учительських кадрів є, як не банально звучить, низька заробітна платня. Частково директори шкіл можуть вирішити це питання шляхом збільшення педагогічного навантаження. Однак матеріальне забезпечення молодого вчителя у сільській школі, дійсно, не достатнє. Безумовно, цю проблему треба вирішувати. І, насамперед, на державному рівні. Чекаємо на реформи. Бог дасть – усе вирішиться як треба.

- Зараз дуже актуально постало питання національно-патріотичного виховання молоді. Яка Ваша оцінка цієї роботи в районі?

- Скажу точно: у Дергачівському районі здійснюється системна робота щодо національно-патріотичного виховання. Молодь залучається до вивчення історії, культури українського народу та пропагуванню здобутків національної духовної спадщини шляхом проведення акцій, фестивалів, конкурсів патріотичного спрямування; реалізуються заходи щодо проведення у загальноосвітніх закладах вечорів пам’яті, творчих конкурсів, походів тощо з метою громадського та національно-патріотичного виховання учнівської молоді; організовуються навчально-тематичні екскурсії по місцях бойової слави.

Зауважу, що такого змісту заходи сприяють формуванню у молоді високої патріотичної свідомості, національної гідності, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку щодо захисту національних інтересів України, вихованню соціально активної особистості.

- Ви вже в курсі на якому рівні у навчальних закладах району процес комп’ютеризації та підключення до мережі Інтернет?

- Інформаційні системи достатньо широко використовуються у школі як у роботі адміністрацій, так і у навчально-виховному процесі загалом. За статистикою, на сьогодні в установах освіти району 523 персональних комп’ютери. Із них у навчальному процесі використовується 437 ПК, в управлінській діяльності – 76 ПК, 10 комп’ютерів використовується у бібліотеках. Показник рівня комп’ютеризації становить 14 учнів на 1 ПК. Усі навчальні заклади району середньої ланки підключені до мережі Інтернет. У закладах освіти поступово збільшується кількість сучасних мультимедійних комплексів.

Відділ освіти РДА та кожен навчальний заклад має свій веб-сайт. Наразі ведеться робота по удосконаленню веб-сайтів, створенню форм зворотного зв’язку. На сайті відділу освіти Дергачівської райдержадміністрації у розділі «Бібліотека» розміщено посилання на сайт видавництва «Основа». За цим посиланням можна відкрити, до речі, для перегляду або завантажити електронні версії підручників для 8 класу на 2016/2017 навчальний рік. Така процедура здійснюється безкоштовно. Працюємо над питанням підключення до мережі Internet дошкільних навчальних закладів. Наше завдання – зробити будь-яку інформацію про заклад, у тому числі – щодо благодійних внесків батьків, прозорою і відкритою (за прикладом Дергачівського ліцею №2, Дергачівської гімназії №3, ін.закладів).

Взагалі інтенсифікуємо залучення інформаційно-комп’ютерних технологій. Це - вимога часу. Але значною перешкодою у роботі з електронними системами є застаріла техніка. Сподіваюсь, що серед читачів районної газети знайдуться люди, які допоможуть у вирішенні цих питань. На контролі інформатизація й у депутатів районної ради, опікуються питанням голови селищних рад. Це приємно.

- Ваше ставлення до зовнішнього незалежного оцінювання та який, на Вашу думку, його вплив на успішність учнів? Чи зменшилася кількість відмінників?

- Хочу зауважити, що зовнішнє незалежне оцінювання вже більше 10 років широко впроваджується в Україні. Це єдина реформа, яка отримала справжнє життя і виправдовує себе. Випускники 2015 року особливо відчули на собі нововведення системи. Суттєва різниця з попередніми роками в тому, що випускники навчальних закладів складали ЗНО з української мови не тільки обов’язково, але оцінку своїх знань отримували в атестат як за ДПА. Такий підхід дещо погіршив картинку результатів по району. Та все ж 18 випускників-медалістів підтвердили свій високий рівень досягнень. Випускники 2016 року, наскільки мені відомо, ще з вересня ретельно готуються до обов’язкового ЗНО з української мови, математики та історії України. Бали з цих предметів будуть зараховані в атестат як державна підсумкова атестація. Сподіваюсь, що наші показники будуть гідними. Наступного року до передня предметів ЗНО - ДПА буде додано англійську. Тому питання буде в мене на особливому контролі.

Користуючись нагодою, хочу побажати одинадцятикласникам раціонально розподілити останні дні підготовки до ЗНО та отримати оптимальні результати. Маю надію, що всі 14 претендентів на медаль підтвердять свої показники. І взагалі кожний випускник 2016р. влітку зможе впевнено змагатися за нове «місце під сонцем».

- Майже у всіх передвиборних перегонах беруть участь вчителі. За власним бажанням чи їх примушують? Яке Ваше відношення до цих прикладів?

- Згідно з Конституцією України кожен громадянин, досягнувши повноліття, має право обирати та бути обраним. Більшість учителів користується великою повагою та авторитетом у мікрорайоні своєї школи, у своєму селищі, селі. Тож недивно, що деяким з них громадяни надали право представляти свої інтереси в обласній, районній, міській, селищних та сільських радах. Така довіра людей ще раз підкреслює правильність обраного шляху в розвитку району: відкритість, прозорість, демократія. І пишаюсь тим, що очолюю район, де керівників-освітян і вчителів серед депутатів багато.

- Нині в молодіжному середовищі багато негативних проявів. Ваше бачення щодо організації в цьому напрямку системи роботи щодо цього?

- Всім добре відома істина, що дитина виявляє негативні риси тоді, коли вона не знає як і куди направити свою енергію. У нашому районі є позашкільні заклади: Будинок дитячої та юнацької творчості та дитячо-юнацька спортивна школа. Досвідчені педагоги пропонують учням різного віку гурткові заняття за напрямками: художньо-естетичний, еколого-натуралістичний, туристсько-краєзнавчий, військово-патріотичний, дослідницько-експериментальний, фізкультурно-спортивний, науково-технічний. Гуртки-секції працюють і при школах. Будемо їх мережу розвивати.

Знаю, що сьогоднішні гуртківці беруть участь у різноманітних виставках, конференціях, змаганнях та інших заходах. Керівники гуртків заповнюють дозвілля дітей цікавими справами та відволікають від негативу. До речі, це відзначає і Дергачівська ювенальна поліція, з якою налагодили взаємодію.

Мені приємно усвідомлювати, що у кожному навчальному закладі є свої родзинки виховної системи. Є перлини-педагоги, які користуються заслуженою повагою і мають авторитет не тільки в області, а й в Україні в цілому. Наприклад, переможницею обласного туру Всеукраїнського конкурсу «Класний керівник року» за підтримки своїх вихованців стала класний керівник 11 класу Вільшанської ЗОШ Бондаренко А.Л.

- Як Ви вважаєте, шкільна форма обов’язкова?

- Я «за» шкільну форму, бо це охайно, красиво, інтелігентно. Крім того, це знімає питання соціальної нерівності, є економічно вигідним для батьків. Майже в усіх школах м. Харкова, Києва, Одеси, Полтави та інших містах питання шкільної форми не ставиться під сумнів. Форма учнів може бути частиною візитної картки навчального закладу. Знаю, що у Козачолопанському НВК за декілька років вже відпрацювали систему співпраці з майстринею, розробили свій дизайн шкільної форми. Батьки та учні задоволені. Працюють над цим і в інших закладах. Дякую прогресивній батьківській громадськості за увагу до цього питання.

- У навчальних закладах та дитсадках переважно працівники пенсійного віку. Яке Ваше ставлення до цього?

- А можна, відповідаючи, нагадати давню притчу про «ремісника» та «майстра»? Ремісник викував із заліза неповторної краси троянду. І тільки справжній майстер зміг вдихнути у неї життя. Професія учителя (якщо мова йдеться про того, хто служить Дитині!) - не ремесло. І майстри – це золотий скарб. Зміна поколінь повинна відбуватися природним шляхом. У чомусь допоможе новий закон України «Про освіту».

- Чим Ви захоплюєтесь?

- Колись – в'язанням (до директорства). Співаю і танцюю. Вмію достатньо з того, що повинен вміти педагог. Але основне захоплення - наука (теорія і практика) Педагогіка. І не подумайте, що все, чим жінка займається вдома, мені байдуже... І дуже люблю від душі потворити на кухні. А мій борщ, наприклад, вже кращий за мамин…

- Декілька слів про сім'ю. Чи підтримують Вас вони?

- Так. Моя сім’я мене підтримує. Без цього я б не змогла стати як непоганим менеджером освіти. Підтримка сім’ї – обов’язкова вимога, хоча не все в моїй роботі близьких радує…

- Яке Ваше ставлення загалом до преси і конкретно до районної газети «Вісті Дергачівщини»? Чи плануєте співпрацювати, передплачувати і рекламувати на її сторінках працю педагогів району?

- Так, я мала нагоду читати районну газету «Вісті Дергачівщини» та познайомитись з її працівниками. Вже обожнюю головного редактора – цікаву і неординарну особистість. У газеті, на мою думку, достатньо цікаво висвітлюються всі сфери життя району, озвучуються гострі проблеми. Знайшла для себе деякі корисні поради, заочно познайомилась із цікавими людьми Дергачівщини. Потроху відчуваю себе мешканкою Дергачівського району. Тому сама газету вже передплатила.

- З Вашим приходом чи зміняться «обов’язкові» після закінчення навчального року за рахунок батьків ремонти класних кімнат, заміна вікон та подарунок школі?

- Почну з подарунків. Найкращим «подарунком» від випускників залишається їх спокійна впевненість у собі, їх знання, які вони підтвердять під час ЗНО, добрі спогади про життя у школі. І, важливо, добрі слова про вчителів, які вони озвучать своїм батькам і друзям, своїм дітям у майбутньому. А якщо приймуть рішення разом з батьками залишити «матеріалізований» наслідок у школі, то я особливо не проти. А чому ні? І мій подарунок 1988р., точніше сім’ї (оригінальна скульптура-бюст Л.М.Толстого мого діда - заслуженого художника України П.М.Бондара стоїть у школі, яку я закінчила).

Розумієте, кожен гарний господар хоче бачити свій будинок сучасним, красивим, зручним, затишним, комфортним. І державою виділяються певні суми коштів для вирішення матеріально-технічних потреб навчальних закладів. Але цього замало. На жаль, в Україні поки освіта фінансується за остаточним принципом. І директори шкіл та завідувачі дошкільних закладів намагаються знаходити можливості залучення спонсорської допомоги, позабюджетних коштів. Інформацію про використання таких надходжень директори шкіл мають оприлюднювати перед батьківською громадою. Повторююсь, ми це вже робимо: на сайті кожного закладу освіти висвітлюється благодійність. І ні для кого не є таємницею, що посильна допомога батьківської громади в облаштуванні класних кімнат робить навчальні заклади більш теплими та привітними. Хочемо бачити дитину щасливою – разом працюємо на це: держава, громада, батьки, педагоги. Іншого шляху поки немає. Запевняю вас.

- Дякую за інтерв’ю. Щоб Ви хотіли побажати нашим освітянам?

- Педагогічний процес – це кропітка робота, яка складається з турбот, проблем, успіхів, досягнень, допитливих очей дитини та щирого вчительського серця, безмежної любові до школи керівника, небайдужості батьків, уваги громади.

Тому щирих і щасливих посмішок більше нам усім. Впевнена, всі разом - ми потужна сила. Працюємо для людей, Служимо Дергачівщині. Робимо освіту громадсько активною сферою, відповідальною за майбутнє України.

Кiлькiсть переглядiв: 827